На території України є близько 130 тисяч пам’яток історії і культури державного і місцевого значення, з них до державного реєстру пам’яток внесено 7,2%, повідомляють у Міністерстві культури.

За словами заступниці міністра культури України Тамари Мазур, це фактично унеможливлює належний контроль з боку пам’яткоохоронних і правоохоронних органів за збереженням, реставрацією і функціонуванням цих пам’яток.

«Ми, Міністерство культури, провели інвентаризацію, за якою встановили: на сьогодні в Україні є 130 тисяч пам’яток, з яких лише 52 відсотки інвентаризовані і близько 7 відсотків відображені у Державному реєстрі нерухомої культурної спадщини. Що відображає держреєстр про пам’ятку? Мінімум інформації про пам’ятку. Ця інформація недостатня для того, щоб ухвалити будь-яке адміністративне рішення щодо погодження тих чи інших дій на пам’ятках або у певному історичному середовищі», – сказала Мазур на засіданні круглого столу з проблем збереження культурної спадщини.

У Міністерстві культури заявили, що така ситуація призводить до корупційних ризиків – задля комерційної вигоди пам’ятка культурної спадщини може бути спотворена або зруйнована. Як зазначила Мазур, чинне законодавство має прогалини, які дозволяють обійти пам’яткоохоронні закони (наприклад, пам’яткою нерухомої культурної спадщини визнають не цілу будівлю, а лише її частину або елемент декору).

Незалежні експерти, у свою чергу, наголосили на необхідності врегулювати на законодавчому рівні питання, пов’язані з наданням і переліком дозвільної документації для тих чи інших дій на об’єктах культурної спадщини та визначенням випадків, коли дозвіл має бути скасований.

За даними урядово-громадської ініціативи, «Разом проти корупції», наразі через прогалини у законодавстві у самому лише Києві на межі знищення перебувають кілька десятків пам’яток, які мають велике історичне значення, серед яких низка садиб і будинків на Андріївському узвозі, садиба Михельсона на вулиці Пушкінській, дерев’яний 200-річний будинок на вулиці Боричів тік.