Радіо Свобода знімає цикл історій «Кіборги. Продовження»
До четвертих роковин убивства у полоні Ігоря Брановицького, оборонця Донецького аеропорту, бійця 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї ОАЕМБр під позивним «Натрій», Радіо Свобода розпочало цикл відеоісторій «Кіборги. Продовження».
Це – історії про те, як зараз живуть оборонці ДАПу та їхні родини, чого хочуть ці люди і про що мріють.
Першою Радіо Свобода опублікувало відеоісторію «Чого хоче і чим живе матір Ігоря Брановицького».
Більше тут: «Я хочу довести, що убивство мого сина є воєнним злочином» – Ніна Брановицька
Ігор Брановицький, киянин, учасник Революції Гідності, пішов добровольцем на фронт у липні 2014 року, воював у лавах ЗСУ під позивним «Натрій». На оборону Донецького аеропорту заступав двічі – у грудні 2014 і у січні 2015 року.
Після підривів бойовиками перекриття терміналу ДАПу, Брановицький вивів двох поранених побратимів і повернувся назад. Він потрапив у полон до бойовиків підтримуваного Росією угруповання «ДНР». Щоб врятувати інших товаришів, Ігор Брановицький сказав, що він «кулеметник». Його нещадно і довго били.
Убив Ігоря Брановицького двома пострілами в голову громадянин Росії Арсеній Павлов, який воював на боці сепаратистів під позивним «Моторола».
Оборона ДАП тривала 242 дні – з 26 травня 2014 року до 20 січня 2015 року, коли остаточно обвалилося підірване вдруге бойовиками перекриття терміналу. Останнім із території ДАПу 23 січня 2015 року вийшов із побратимами ротний Максим Ридзанич.
За даними Генштабу, за час оборони ДАПу загинув 101 військовий, 440 були поранені, дев’ятеро зникли безвісти. Окрім підрозділів ЗСУ в обороні Донецького аеропорту брали участь добровольці «Правого сектору», «Карпатської січі» та інших формувань. Серед наймолодших загиблих – дев’ятнадцятирічні добровольці Святослав Горбенко та Сергій Табала.
Розповіді безпосередніх учасників тих подій Радіо Свобода розпочало збирати у 2014-15 роках. Із зібраних свідчень була складена хронологія оборони Донецького аеропорту і разом із фотографіями опублікована у книзі «АД 242. Історія мужності, братерства і самопожертви».
коментарі: